МСФЗ 17 - Договори страхування
Короткий огляд і сфера застосування
Даний стандарт замінює МСФЗ 4 "Страхові контракти", який був призначений як тимчасове рішення і допускав різні методи бухгалтерського обліку. МСФЗ 17 встановлює єдину модель для визнання, оцінки, подання та розкриття інформації щодо договорів страхування. Ця модель відображає той факт, що ключові характеристики договорів страхування складаються в поєднання певних характеристик і фінансових інструментів, і договорів на надання послуг, і в тому, що вони можуть генерувати грошові потоки, які істотно варіюють протягом тривалого періоду. Під сферу застосування стандарту потрапляють організації, які укладають договори страхування, укладають або працюють за договорами перестрахування, або укладають інвестиційні контракти, які передбачають умови дискреційної участі.
Загальна модель, викладена в стандарті, використовує поточні припущення при оцінці величини, термінів і невизначеності майбутніх грошових потоків, беручи до уваги ринкові процентні ставки та ефект від опцій і гарантій власників полісів. Існує явна міра ступеня ризику (невизначеності), в той час як для оцінки використовується як можна більше інформації, що піддається спостереженню. Відкладені витрати, пов'язані з укладенням договору страхування, беруться до уваги при початковій оцінці договору страхування, а не враховуються окремо.
Може застосовуватися спрощений варіант загальної моделі, іменований методом розподілу премії (МРП), якщо існує обґрунтована впевненість, що результат приблизно дорівнює тому, який був би отриманий при використанні загальної моделі, або період, який охоплює кожен договір в групі, становить 1 рік і менше . За МРП початкове зобов'язання за період, що залишився, який охоплюється договором, включає отримані при первісному визнанні премії, але не включає грошові потоки, пов'язані з укладенням договору страхування. При визначенні подальшої суми зобов'язання початкова сума коректується на премії, отримані згодом (за вирахуванням грошових потоків, пов'язаних з укладенням договору страхування), плюс амортизація грошових потоків, пов'язаних з придбанням, мінус сума, що відноситься до охоплених договором періоду і отримана в звітному періоді (яка була визнана виручкою за договорами страхування), та мінус будь-які інвестиційні складові, заплачені або перенесені в зобов'язання з понесених відшкодувань.
Договір страхування може включати складові, що належать до сфери застосування інших стандартів. МСФЗ 17 містить критерій для визначення випадків, коли такі складові повинні бути відокремлені, зокрема те, що вони повинні враховуватися окремо від страхової складової. Такими складовими можуть бути вбудований дериватив або інвестиційна складова (МСФЗ 9 "Фінансові інструменти"), або продаж товарів і надання послуг, що не належать до страхової діяльності (МСФЗ 15 "Виручка").
Визнання
Договори страхування об'єднуються в портфоліо, які включають поліси, схильні до ідентичним ризиків (наприклад, обумовлені видом страхового покриття), і управляються разом. Кожне портфоліо повинне бути розділене на групи, які включають як мінімум обтяжливі на момент початкового визнання договору, договори з невеликою ймовірністю перетворитися в обтяжливі та інші договори. Групи не можуть складатися з договорів, укладених окремо протягом року, і переглядатися після того, як вони були сформовані. Існує схожий процес угруповання для договорів перестрахування, заснований на тому, чи мав покупець чисту вигоду при визнанні (на відміну від критерію, при якому оцінюється, чи може бути договір обтяжливим).
Оцінка
Група договорів страхування оцінюється як сума грошових потоків від їх виконання і контрактної маржі. Грошові потоки від виконання договорів страхування включає передбачувані майбутні чисті грошові потоки з коригуванням на вартість грошей у часі, фінансові ризики майбутніх грошових потоків і нефінансові ризики (які відображатимуть компенсацію за необхідність нести невизначеність, обумовлену договором). Для договорів перестрахування оцінка також включає ризик невиконання своїх зобов'язань перестрахувальником. Оцінене коригування на нефінансовий ризик являє собою перехід ризику від власника договору перестрахування до страховика.
Контрактна маржа - це прибуток, який є складовою балансової вартості активу або зобов'язання групи договорів страхування. Цей прибуток визнається в звіті про сукупний дохід як послуги, які будуть надані в майбутньому. Загальна сума контрактної маржі не може бути негативною, так як це означає, що група контрактів є обтяжливою. Для договорів перестрахування контрактна маржа визначається аналогічно при первісному визнанні, але є чистим прибутком або збитком від покупки договору перестрахування. Прибуток або збиток є відкладеним, якщо чистий збиток відноситься до подій, які відбулися після покупки договору перестрахування (в цьому випадку він визнається, як тільки був понесений).
Договір є обтяжливим, якщо на дату первісного визнання загальна сума грошових потоків від його виконання, визнаних раніше грошових потоків в зв'язку з його укладенням та інших грошових потоків за договором є чистий відтік грошових коштів. Зобов'язанням для такого договору буде сума грошових потоків з виконання договору, а контрактна маржа буде дорівнювати нулю.
В кінці кожного наступного звітного періоду організація визначає зобов'язання за період, що залишився та покриваються договором (що включає майбутні грошові потоки з його виконання і контрактну маржу, яка буде зароблена в майбутньому) - 'A', і за понесені відшкодування (що включають грошові потоки з виконання контракту, які стосуються наданих раніше послуг та беручи до уваги відшкодування понесені, але ще не відображені в звітності) - 'Б'. Зміни в А і Б визнаються окремо, визначаючи виручку і витрати за договором страхування.
Фінансові доходи або витрати за договором страхування виникають з А і Б і являють собою зміни в балансовій вартості групи контрактів. Вони обумовлені вартістю грошей у часі, а ефект від зміни в припущеннях відноситься до фінансового ризику. Результатом таких змін є коригування в контрактній маржі, якщо група договорів має характеристики прямої участі.
Договори перестрахування згодом враховуються аналогічно до договорів прямого страхування по загальній моделі.Однак зміни в ризику невиконання перестрахувальником своїх зобов'язань відображаються в звіті про прибутки та збитки, а не через коригування в контрактній маржі.
Подання
У звіті про фінансовий стан баланси за договорами страхування і перестрахування подаються окремо. У межах цих двох груп контракти, які є активами, і контракти, які є зобов'язаннями, подаються окремо.
Два основних заголовка в звіті про фінансові результати - виручка за договорами страхування мінус витрати за договорами страхування та фінансові доходи або витрати за договорами страхування. Результати за договорами перестрахування подаються окремо та за вирахуванням інвестиційної складової.
Організація має вибір щодо включення всіх фінансових доходів або витрат в звіт про прибутки та збитки або розділити їх між звітом про прибутки та збитки і звітом про інші сукупні доходаи. При використанні загальної моделі будь-які фінансові доходи або витрати, представлені в звіті про інший сукупний дохід, протягом терміну договору перерозподіляються в звіт про прибутки або збитки. При припиненні визнання групи договорів будь-які залишки в іншому сукупному дохіді переносяться в звіт про прибутки та збитки.
Розкриття інформації
МСФЗ 17 вимагає розширеного розкриття інформації щодо визнаних сум, зроблених суджень і страхових і фінансових ризиків (і як вони управляються), обумовлених договором страхування, а також ефект від нормативних вимог. Стандарт містить докладний посібник щодо визначення рівня деталізації та аспектів, що потребують особливої уваги, для досягнення цієї загальної мети розкриття інформації. Керівництво щодо розкриття інформації містить докладний перелік інформації для звірок і таблиць, аналізу виручки, фінансових доходів і витрат за договорами страхування та ефект на звіт про фінансовий стан і майбутні прибутки та збитки. Стандарт містить певні вимоги щодо розкриття інформації для договорів з характеристиками прямої участі (наприклад, справедливої вартості елементів, що лежать в основі).
Дата вступу в силу і перехідні положення
Стандарт вступає в силу для періодів після 1 січня 2021 року. Дострокове застосування стандарту дозволяється за умови, якщо організація застосовує МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" і МСФЗ 15 "Виручка". МСФЗ 17 застосовується ретроспективно. Якщо даний підхід неможливо застосувати, то застосовується модифікований ретроспективний підхід або підхід, заснований на справедливій вартості.